Застосування контент-аналізу для текстуальних конструювань православної ідентичності - Мої статті - Каталог статей

Застосування контент-аналізу для текстуальних конструювань православної ідентичності

УДК 159.9:316.6 ЗАСТОСУВАННЯ КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ ДЛЯ ТЕКСТУАЛЬНИХ КОНСТРУЮВАНЬ ПРАВОСЛАВНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ Виокремлено специфічні риси християнської традиції, а саме: фідеїзм (наявність знаків, яким у комунікації надаються трансцендентні властивості); стереотипність текстових форм, жанрових структур, мовних кліше, які зумовлюють те, що християнська релігійна комунікація постає системою відтворення та поширення релігійної інформації з жорстким канонізованим типом кодування. Проте, на відміну від схожих систем, вона не автоматизує свою мову й процес спілкування завдяки наявності специфічних структурних механізмів деавтоматизації сприйняття тексту віруючими. Ключові слова: православна ідентичність, комунікативний простір, контент-аналіз. Постановка проблеми. На початку ХХІ ст. в контексті лінгвістичного й дискурсивного “повороту” світової філософії виникає тенденція до збільшення використання соціальними та гуманітарними науками досліджень мови та дискурсу як методологічної основи наукового аналізу. Спостерігається значне зацікавлення релігійним дискурсом, мовними та текстовими виявами релігійного феномена. В сучасному релігієзнавстві та гуманітаристиці, зокрема в лінгвістиці, наратології, семіотиці культури, соціології накопичений чималий досвід як теоретичного осягнення певних аспектів релігійних писемних традицій, так і аналізу релігійних текстів. Проте, оскільки дослідження християнської писемної традиції протягом історії її існування здійснювалися переважно в конфесійній християнській теології, християнський наративний комплекс ще не став об’єктом наукової рефлексії. Це зумовлює актуальність запропонованого позаконфесійного дослідження християнської традиції. Результати теоретичного аналізу проблеми. Становлення і розвиток православної ідентичності відбувається у тісному зв’язку з різноплановими соціокультурними трансформаціями. Православна традиція відіграє роль ключового системоутворювального фактора культури і суттєво впливає на процес самоідентифікації етнічних та національних спільнот [1]. Слід також враховувати, що українське суспільство, відійшовши від обов’язкового монорелігійного домінування, отримало натомість множинність різноманітних релігійних формацій, надавши особистості безмежну свободу вибору, що одночасно полегшує і ускладнює пошуки ідентичності. Нові критерії раціональності, сформовані постнекласичною парадигмою, пропонують, відповідно, новий підхід до аналізу психічних явищ, феномену ідентичності й особистості загалом. Акцентується той факт, що одним із методологічних міждисциплінарних проектів вивчення ідентичності стає дискурсивний підхід. Православний дискурс будується відносно вирішення проблеми віри як феномена індивідуальної та масової свідомості, що виражається в принциповій неможливості доведення тези, що фіксує істину, яка трактується як найвища цінність [2]. Ця проблема виражається в параметрах дискурсу. Він дає можливість вивчення проявів ідентичності, процесів її формування, підтримки (у практиках) та реалізації в конкретній ситуації. Становлення ідентичності розглядається, насамперед, як процес, а не як результат. Продуктивною спробою виявлення та конкретизації сутнісно-змістових характеристик православної ідентичності є розробка текстової моделі. Теоретичний аналіз та узагальнення низки наукових джерел склали основу для визначення православної ідентичності як системи з трикомпонентною структурою, що включає ціннісно-мотиваційний, афективний та атрибутивно-дієвий елементи. Ціннісно-мотиваційна складова полягає в інтерналізації цінностей і норм у мотиваційну структуру особистості та реалізації їх на рівні поведінки. Мотивація виступає містком між внутрішньою психічною реальністю і поведінкою особистості. Це дає можливість говорити про зовнішні та внутрішні мотиви, які сприяють становленню православної ідентичності особистості. Афективний компонент відображає ставлення особистості до конфесійної приналежності. Найчастіше ми можемо говорити про релігійні переживання та стан довіри. Адже, для успішного самоздійснення недостатньо самого прийняття рішення, свідомості мотиву, зусиль волі тощо. Особистості необхідна наявність цілісного образу майбутнього, який підтримується й живе в ній, з яким у неї емоційний зв’язок, у який вона вірить, часто незважаючи на коливання та послаблення волі. А для цього людині необхідна довіра як глибинне настановлення на світ і на себе. Саме тому співвіднесення довіри й релігійної віри є таким важливим для розуміння досвіду окремої особистості, розуміння унікальності її духовних переживань та пошуку ідентичності загалом. Атрибутивно-дієвий компонент дозволяє розкрити механізми входження особистості у певну спільноту і сформувати уявлення про себе і світ за допомогою відповідних інституційних норм і практик. Процес атрибуції слугує людині для того, щоб надати сенсу тому, що її оточує, адже, зустрічаючись з невідомим чи цікавим, завжди існує потреба в його інтерпретуванні. Православний дискурс в інституційних межах описується і як структура, що припускає ієрархію відносин і значень; і як практика, що припускає створення, інтерпретацію і поширення необхідних значень; і як спосіб говоріння, спрямований на відтворення життєвого досвіду і підтримку (встановлення) соціокультурного порядку. Ці способи опису і вивчення дискурсу дають можливість підтвердити правомірність виокремлення таких двох основних типів дискурсу, як інституційний (у нашому випадку - релігійний) і побутовий (у тому числі повсякденний), причому обидва ці типи дискурсу мають відношення до конструювання, відтворення та актуалізації ідентичності. Конструювання православної ідентичності можна розглядати як процес вироблення смислових, ціннісно-навантажених відносин між повсякденністю («символічними значеннями першого порядку») та певним корпусом ідей і уявлень пропонованих інститутом, який виступає агентом релігійного впливу. Зміст цього впливу реалізується в ідеологічному (нормуючому) дискурсі, що корегує діяльність адресата. Натомість акцент на вивченні варіативності інтерпретацій повсякденного життя загалом та пошуків особистісної ідентичності зокрема, через сакралізовану основу буття є актуальним з тих міркувань, що надає доступ до індивідуальних форм кристалізації релігійного переживання, а врахування множинності релігійних проявів відкриває нові можливості у вивченні переживань і зумовлює розгортання різноаспектних тлумачень внутрішнього світу особистості. Саме тому можна говорити, що переживання людиною в повсякденності подій, які вона наповнює сакральним змістом в стислому символічному плані, актуалізує світоглядні установки віруючої особи та є основою її світобудови. Контент-аналіз дає можливість виокремити та проаналізувати елементи інституційного дискурсу, до головних слід віднести наступні: 1. Референція (звернення до прецедентних текстів). Мова релігії орієнтована на пошук можливостей для адекватного вираження системи референцій. Мовними засобами виступають евфемізми, експресивно-піднесена лексика, позитивні і негативні експресиви, - те, що забезпечує не точну раціоналізацію референта висловлювання, а його «інтуїтивне розуміння». Текстовий параметр релігійного дискурсу відрізняється широким спектром джерел різного жанру, в той же час їх «смисловий центр» - це Сакральний текст, який містить у собі базові положення релігії, служить орієнтиром і відправною точкою в реалізації дискурсивної практики. Сакральний (канонічний) текст фактично є записом релігійного вчення і може бути використаний для пояснення повсякденних вимірів життя і побудови нових текстів. 2. Тематичний репертуар Змістовий рівень є інституціональною макрокатегорією, конструкцією, яка організується відповідно до інституційних установок і обмежень. 3. Наступним елементом дискурсивного горизонту, що дає можливість аналізувати змістові особливості інституційних основ православної ідентичності є інтерпретаційний репертуар, тобто набір понять та концептів, який використовується для опису дій і подій і зазвичай вибудовується навколо специфічних метафор і фігур мовлення. Висновки. У статті запропоновані інструменти аналізу православного дискурсу як складного, динамічного інституційного явища. Дискурсивна матриця інституційних основ православної ідентичності, запропонована в роботі, може слугувати для ідентифікації та специфікації дискурсивних одиниць, а також для прогнозування розвитку і сумісності різних дискурсів в соціокультурній системі (релігійного та повсякденного). Таким чином, дослідницьким ресурсом контент-аналізу у вивченні інституційних основ православної їдентичності є те, що за його допомогою можуть бути визначені ідеологічна й аксіологічна орієнтація авторів текстів (через напрями створення асиметрії, точніше, через засоби її створення: у фокусі аналізу не те, про що йдеться, а те, «як про це сказано», тобто нюанси трактування та їхні зміни). Конструювання православної ідентичності - це процес і ефект вироблення смислових, ціннісно-навантажених відносин між повсякденністю («символічними значеннями першого порядку») та певним корпусом ідей і уявлень. Агентами релігійного впливу є релігійні інститути, а зміст цього впливу реалізується в ідеологічному (нормуючому) дискурсі, що контролює та корегує діяльність адресата. Дискурсивність передбачає чітке означення меж шляхом «визначення маркерів», що вказують на ці межі. Список використаних джерел: 1. Кочубейник О. М. Соціальний діалог як комунікативна практика суспільства / О. М. Кочубейник // 10×20 : збірник наукових праць / НАПН України, Ін-т соціальної та політичної психології. — К. : Ліра-К, 2014. — С. 65-74 2. Цукур О. Г. Ресурси критичного дискурс-аналізу як методу дослідження інституційних основ православної ідентичності / О. Г. Цукур // Наукові студії із соціальної та політичної психології: зб. статей / НАПН України, Ін-т соціальної та політичної психології. – К.: Міленіум, 2015. – Вип. 35 (38). – С. 292-301 3. Бауман З. Идентичность в глобализирующемся мире / З. Бауман // Индивидуализированное общество. – М., 2002. – С. 176-177 4. Васильева О. Ю. Межконфессиональный диалог в современном мире. / О. Ю. Васильева // Межкультурный и межрелигиозный диалог в целях устойчивого развития. – М.: Изд-во РАГС, 2008. – 848 с. – С. 139 5. Мельник С. В. Межрелигиозный диалог: проблема семантики и критика основных стратегий. / С. В. Мельник // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. // Вопросы теории и практики. – Тамбов: Грамота, 2012. – № 2 (16): в 2-х ч. Ч. II. – C. 129-134 6. Миронов В. В. Коммуникационное пространство как фактор трансформации культуры и философии. / В. В. Миронов. // Вопросы философии. – М.: Академиздатцентр ”Наука”, 2006. – № 2. – С. 27-43 7. Шохин В. К. Диалог религий: идеология и практика / В. К. Шохин // Альфа и омега. – М., 1999. – №1 (12). – С. 281-295 8. Яскевич Я. С. Межрелигиозный и межкультурный диалог как основа устойчивого развития: основные тенденции и стратегии культурной политики. / Я. С. Яскевич // Межкультурный и межрелигиозный диалог в целях устойчивого развития. – М.: Изд-во РАГС, 2008. – 848 с. – С. 89 ИСПОЛЬЗОВАНИЕ КОНТЕНТ-АНАЛИЗА ДЛЯ ТЕКСТУАЛЬНОГО КОНСТРУИРОВАНИЯ ПРАВОСЛАВНОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ Цукур О. Г. Выделены специфические черты христианской традиции, а именно: фидеизм (наличие знаков, которым в коммуникации предоставляются трансцендентные свойства) стереотипность текстовых форм, жанровых структур, речевых клише, которые приводят к тому, что христианская религиозная коммуникация выступает системой воспроизведения и распространения религиозной информации с жестким канонизированым типом кодирования. Однако, в отличие от подобных систем, она не автоматизирует свой язык и процесс общения благодаря наличию специфических структурных механизмов деавтоматизация восприятия текста верующими. Ключевые слова: православная идентичность, коммуникативное пространство, контент-анализ. THE USE OF CONTENT ANALYSIS FOR THE TEXTUAL CONSTRUCTION OF ORTHODOX IDENTITY Tsukur O.G. Thesis there is determined the specific features of the Christian tradition, namely Fideism (presence of characters in which communications are provided transcendental properties); Stereotyping text form, genre structures, linguistic clichés that cause that the Christian religious communication system appears reproduction and dissemination of religious information canonized type of hard coding. However, unlike similar systems, it is not their language and automates the process of communication due to the presence of specific structural mechanisms deavtomatyzatsiyi perception of text believers. Key words: Orthodox identity, communicative space, content analysis.
Категорія: Мої статті \| Додав: isppsy (15.12.2016)
Переглядів: 224

Всього коментарів: 0